- дисгармонія
- —————————————————————————————дисгармо́ніяіменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови. 2005.
дисгармонія
Смотреть что такое "дисгармонія" в других словарях:
дисгармонійний — прикметник … Орфографічний словник української мови
дисгармонійність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
дисгармонійно — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
дисгармонічний — прикметник рідко … Орфографічний словник української мови
дисгармоніювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
дисгармонійний — а, е, книжн. Який є дисгармонією … Український тлумачний словник
дисгармонійність — ності, ж., книжн. Абстр. ім. до дисгармонійний … Український тлумачний словник
дисгармонійно — книжн. Присл. до дисгармонійний … Український тлумачний словник
дисгармонічний — а, е, книжн., рідко. Те саме, що дисгармонійний … Український тлумачний словник
дисгармонічність — ності, ж. Відсутність узгодженості, відповідності, розлад; дисгармонія … Український тлумачний словник
дисгармоніювати — ю/є і дисгармонува/ти, у/є, недок. 1) муз. Перебувати в дисгармонії, порушувати гармонію. 2) перен. Бути в незгоді, в розладі, не виявляти узгодження, відповідності з чим небудь … Український тлумачний словник
